Чи є платником плати за землю ФОП, яка має тимчасову споруду (кіоск, палатку тощо)? (інформація ресурсу "ЗІР")

• | Друк |

Деталі

Опубліковано: Субота, 03 жовтня 2015, 12:09

Перегляди: 4020

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЗАГАЛЬНОДОСТУПНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВИЙ РЕСУРС "ЗІР"

ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ

Чи є платником плати за землю ФОП, яка має тимчасову споруду (кіоск, палатку тощо)?

Категорія: 112.01

Відповідь

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III зі змінами та доповненнями використання землі в Україні є платним.

Плата за землю - це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ)).

Згідно із статтею 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Статтею 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності» надано визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, згідно з яким - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - Порядок) підставою для розміщення тимчасової споруди є Паспорт прив’язки тимчасової споруди (далі – ТС).

Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що для оформлення паспорта прив’язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив’язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджена додатком 1 Порядку. Додаток 1 Порядку містить форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Тобто, перш ніж оформлювати паспорт прив’язки, суб’єкт господарювання має отримати документи на землекористування, і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспорта прив’язки.

Документи, що подаються для отримання паспорта прив’язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб’єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.27 Порядку внесення таких даних без наявних документів на право землекористування тягне за собою анулювання паспорта прив’язки.

Враховуючи вищезазначене якщо фізична особа — підприємець має паспорт прив’язки тимчасової споруди, то він повинен мати і правовстановлюючі документи на земельну ділянку (свідоцтво про право власності або користування чи договір оренди земельної ділянки) по яких розраховується плата за землю.

Коментар.

Відповідь на наступне питання цілком логічна і обґрунтована. Проте для більшості власників ТС вона не несе жодної користі.

По-перше, багато ТС встановлювалися ще до появи згаданих закону і порядку. Тож поширювати на них вимоги цих документів буде помилкою.

По-друге, інші органи влади та місцевого самоврядування часто не вбачають необхідності в оформленні землі для розміщення ТС. Такою, зокрема, є позиція Мінрегіону України (автора згаданого у консультації Порядку) і Київської міської ради. Остання довгий час взагалі ігнорувала існування вказаного порядку. А чинний на сьогодні у столиці порядок розміщення ТС допускає встановлення значної їх частини без оформлення документів на землю.

Більше того, навіть якщо власник (чи потенційний власник) ТС хоче отримати земельну ділянку для розміщення своєї споруди, зробити це практично не можливо. Принаймні протягом багатьох років Київрада не надала підприємцям жодної земельної ділянки з цією метою.

Отже суть питання, на яке відповіли податківці, була трошки іншою: чи повинні платити за землю власники ТС, у яких відсутні оформлені права на землю? У Києві на це питання однозначної відповіді немає. Не доводиться сумніватися, що податківці на місцях з задоволенням приймуть декларації з плати за землю, а місцеві чиновники (дбаючи про бюджет) забезпечать видачу витягів щодо нормативної грошової оцінки відповідних «ділянок»¹. Але платять за землю далеко не всі. Свого часу (до 2008 року) частина столичних підприємців мала укладені договори оренди земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм (так тоді називалися нинішні ТС). Ці договори давно припинені, поновити їх немає можливості (Київрада відмовляється це робити), але саме про ці ділянки є інформація в податкових органах і спроба припинити платити за землю обертається проблемами для бізнесменів. Інші ж або платять за землю умовно-добровільно, або не платять взагалі. І пред’явити претензії останнім важко, оскільки «Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру» (п.286.1 ПКУ), а в кадастрі таких ділянок немає, отже контролюючі органи просто «не бачать» ні об’єкту оподаткування, ні, відповідно, платників земельного податку.

За межами Києва можна знайти інші варіанти вирішення земельного питання власниками ТС. Так, свого часу (після виходу постанови КМУ «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності» від 26.08.09 р. №982²) в окремих регіонах України (в тому числі деяких населених пунктах Київщини) набуло популярності оформлення земельних сервітутів для розміщення МАФ (ТС). Цієї ситуації коментована консультація також не стосується, оскільки плата за сервітут не є податком, а сервітуарії не є платниками земельного податку.

В той же час було б несправедливо дорікати податківцям за якість саме цієї консультації. Адже на думку багатьох фахівців земельне питання в галузі розміщення ТС давно вимагає нормативного врегулювання. І відповідні проекти нормативно-правових актів є на обох сторонах вулиці Грушевського (і в парламенті і в уряді). Не вистачає тільки єдності позиції влади та бажання поставити крапку в цьому проблемному питанні.

---

 

1. Слово «ділянки» взяте в лапки не випадково, адже юридично таких ділянок не існує, оскільки вони не сформовані (див. ст.ст.79, 791 ЗКУ) та не зареєстровані в державному земельному кадастрі.
2. Зверніть увагу: затверджений постановою порядок мав рекомендаційний характер

• < Попередня
• Наступна >